|
|
 АХМАТОВА
(Горенко) Анна
(23.06 1889, Одеса – 5.05
1966, Ленинград (Санкт-Петербург).
Поетеса (Росія). Лауреат
міжнародної літературної премії "Етна-Таорміна" (Італія, 1962).
Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Велика
Британія).
Навчалася в
Царськосельській гімназії (передмістя Петербурга), закінчила
Київську Фундуклеївську гімназію (1907). Слухала лекції на київських
Вищих жіночих курсах та петербурзьких Вищих історико-літературних
курсах. 1910 року вийшла заміж за поета Миколу Гумільова. У цьому ж
році відвідала Париж. Потім Італію. Дебютувала в літературі
збірником поезій "Вечір". Але славу Поетесі принесла книга "Четки"
(1914). Жовтневий заколот більшовиків А.Ахматова не прийняла, але
Росію не покинула. У роки сталінських репресій переслідування зазнав
її єдиний син (чоловік Микола Гумільов, звинувачений у
контрреволюційній змові, був розстріляний ще 1921 року). Трагедії
особистого життя Поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності.
В 20-ті роки А.Ахматова посіла чільне місце в російській поезії. Як
дослідницю її цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, цьому
вона присвятила, зокрема, есе "Загибель Пушкіна". 1946 року Поетеса
зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського
режиму (відома постанова про ленінградські журнали А.
Жданова).
Позбавлена можливості друкуватися (а отже мати засоби для існування)
А.Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської,
західноєвропейської поезії. 1962 року побачив світ її 22-річна праця
– "Поема без героя". Основні збірки поезій А.Ахматової:
"Подорожник", "Anno Domini", "Бег часу", "Реквієм".
Український період життя
поетеси відображений, зокрема, в поетичному циклі "Київський зошит",
збірці "Вечір". А.Ахматова переклала на російську мову збірку поезій
Івана Франка "Зів'яле листя". Мати поетеси – Інна Еразмівна Стогова
похована в подільському селі Слобідка-Шелехівська, де відкрито музей
родини Ахматових.
"Анна Андріївна, вийшов
Франко в перекладі на російську у Вашому прочитанні, Це ж як, Ви з
підрядника перекладали?
-... Ви, здається,
забули, що моє прізвище Горенко!" (М.Кочур "Абсолютний блиск Олени
Ільзен").
|
