|
|
 АВЕРЧЕНКО
Аркадій
(27.03 1881, Севастополь – 3.03 1925, Прага)
Письменник (Росія, Чехословаччина)
З 1900 року майбутній письменник жив у Харкові, де в журналі "Одуванчик"
та газеті "Южный край" дебютував оповіданнями "Уменье жить" і "Как мне
пришлось застраховать жизнь". 1907 року переїздить до Петербурга і через
деякий час стає активним співробітником, а потім і редактором
знаменитого журналу "Сатирикон". 1910 року одночасний вихід трьох книг
А.Аверченка ("Веселые устрицы", "Рассказы (юмористические)", "Зайчики на
стене" засвідчив появу в Росії видатного письменника. В.Полонський
пророче зауважив: "їх автор стане російським Твеном". Тепло
відгукувалися про творчість А.Аверченка О.Купрін, Л.Андрєєв, А.Толстой.
Після виходу 1912 року книг "Круги по воде", "Рассказы для
выздоравливающих" А.Аверченко був визнаний "королем сміху".
А далі сталась російська революція (лютнева), яку письменник привітав.
Більшовицький жовтневий заколот він не прийняв. Два наступних роки
провів на Дону, де редагував журнали, писав... 1920 року емігрував:
Туреччина, Чехословаччина... Писав прозу, драми. Опублікував "Дюжину
ножей в спину революции". Останньою книгою письменника стала "Шутка
мецената", видана в Празі після смерті автора.
Дослідники відзначають суттєвий вплив А.Аверченка на творчість визнаних
майстрів російської прози М.Булгакова, М.Зощенка та інших.
|
