|
 АЛЕКСАНДРОВ
Анатолій
(13.02
1903, Тараща, Київщина – 3.02 1994, Москва)
Фізик (СРСР)
Навчався у Київському університеті.
Майбутній вчений походив з
дворянської родини (батько – суддя). Мати А.Александрова Елла
Классон – донька фармацевта, вихідця з Швеції. Після закінчення
Київського реального училища в розпал громадянської війни юнак
вступив до Білої гвардії, був нагороджений трьома Георгієвськими
хрестами, дійшов до Криму Розстрілу в "ЧК" майбутній фізик уник
внаслідок романтичної історії з дівчиною_комісаром, якій сподобався
міцний 17-літній юнак...
1924 року А.Александров став
студентом Київського університету й паралельно працював вчителем.
П.Капіца згадував як, будучи в гостях у Резерфорда, застав того з
листом у руках й іронічною посмішкою на вустах. Виявляється,
видатний вчений одержав листа від київських школярів, які
розповідали йому про свої дослідження з фізики й просили стати
почесним членом їхнього гуртка. Звичайно П.Капіца тоді не міг
передбачити, що вчитель цих учнів змінить його на посту директора
Інституту фізичних проблем у роки сталінського переслідування
науковців.
Наукову діяльність розпочав у
Київському рентгенівському інституті. На публікації молодого вченого
звернув увагу А.Йоффе, який очолював Ленінградський фізико_технічний
інститут (полтавчанин А.Йоффе в перші десятиліття ХХ століття
створив у Ленінграді наукову школу, яку за високим науковим рівнем,
справедливо порівняти з подібними школами У.Резерфорда в Кембриджі
та М.Борна в Геттингені. З йоффівської школи вийшли майбутні світила
радянської фізики П.Капіца, М.Семенов, Ю.Харитон,
І.Курчатов,А.Александров, Я.Френкель). Після виступу з повідомленням
про свою наукову роботу на всесоюзному з'їзді фізиків вся київська
група молодих дослідників була запрошена на роботу до Ленінграду.
З 1932 року А.Александров працював
над проблемами військово_морського флоту (була розроблена система
захисту підводних човнів від протичовнових неводів, пізніше група
А.Александрова розробила спосіб захисту суден від магнітних мін та
торпед).
З 1942 року вчений входив до групи
фізиків, яка працювала над створенням радянської атомної зброї.
Очолював новий інститут І.Курчатов. А.Александров став його
заступником.
1946 року А.Александров очолив
Інститут фізичних проблем Академії наук СРСР. Установа розробляла
проблеми виділення дейтерію – важкого протона водню, одержання
плутонію.
1952 року вчений був призначений
відповідальним за створення радянського атомного підводного флоту. З
1960 – директор Інституту атомної енергії імені І.Курчатова.
З ім'ям А.Александрова тісно
пов'язано створення атомних реакторів різних типів, у тому числі й
суднових енергетичних установок для атомних криголамів "Арктика",
"Сибір", реакторів для атомних електростанцій (серед них, зокрема, й
реактори, що вибухнули в Чорнобилі й розпочали відлік світових
екологічних катастроф).
Вчений удостоєний усіх найвищих
радянських державних нагород.
|
