|
|
 СТАФФ
Леопольд
(14.11 1878, Львів – 31.05 1957,
Скаржиско-Каменна, Польща)
Поет, драматург, перекладач (Польща)
Навчаючись у Львівському
університеті, майбутній письменник брав участь в літературному
гуртку "Планетниця". Здійснив кілька поїздок до Італії, рік провів у
Парижі, співробітничав з періодичною пресою. У 1909-14 роках
редагував книжкову серію вибраних творів видатних письменників та
філософів у видавництві "Книгарня польської бібліотеки". Роки І-ї
Світової війни пережив у Харкові. З 1918 року – у Варшаві: редактор
журналу "Новий огляд літератури та мистецтва", був віце-головою, а
потім головою Товариства польських письменників та журналістів
(1924-31), член Польської академії літератури (з 1933). Під час ІІ-ї
Світової війни й по ній жив у Варшаві.
Автор поетичних збірників "Сни про
могутність" (1901), "Пан Твардовський. Пісня чину" (1902), "День
душі" (1903), "Птахам небесним" (1905), "В тіні меча" (1911), "Веселка
сліз і крові" (1918), "Високі дерева" (1932), "Колір меду" (1936), "Мертва
погода" (1946), "Дев'ять муз" (1958).
|
