|
 СТРУВЕ
Отто
(12.08 1897, Харків – 6.04 1963,
Берклі, Каліфорнія, США).
Астроном, історик астрономії,
педагог (США). Посідав чільне місце в світовій та американській
астрономічній науці.
Навчався в Харківському
університеті та Петроградському артилерійському училищі.
Майбутній астроном народився в
сім"ї німецького професора Харківського університету, директора
астрономічної обсерваторії Людвіга Струве. Він – потомствений
астроном.
Родоначальник династії (прадід Отто)
Ф.Г.В. Струве заснував і був директором першої в Росії Пулковської
обсерваторії в Петербурзі. Фрідріх Георг Вільгельм походив з-під
Гамбурга, вихованець Дерптського (нині Тартуського в Естонії)
університету, втік до Росії, не бажаючи бути мобілізованим до
Наполеонівської армії. Незадовго до своєї смерті він передав пост
директора Пулкова одному з синів – Отто Вільгельму. Два сина
останнього теж стали астрономами. Щоправда Карл Германн пізніше
прийняв посаду директора Кьонігсберзької обсерваторії, а потім
очолив столичну Берлін-Бабельсберзьку обсерваторію.
Молодший – Густав Вільгельм Людвіг
Струве після навчання та стажування в багатьох європейських
обсерваторіях став професором Харківського університету і директором
його астрономічної обсерваторії.
Юний Отто одержав блискуче домашнє
виховання, знав кілька європейських мов. Після гімназії став студен
том Харківського університету.
З початком І-ї Світової війни Отто
залишив університет і вступив до Петроградського Михайлівського
артилерійського училища. Прапорщиком воював на Турецькому фронті. У
розпал громадянської війни повернувся до Харкова й закінчив
університет з відзнакою. 13 червня 1919 року поручник О.Струве був
мобілізований в Добровольчу армію А.Денікіна (служив в елітній –
Дроздовській артилерійській бригаді). Був тяжко поранений у боях з
більшовиками, разом з відступаючою "білою" армією евакуювався в Крим.
Треба сказати, що командуючий Кримською армією Петро Врангель був
прямим нащадком адмірала Вільгельма Врангеля, який колись був
співкурсником Вільгельма Струве (прадіда Отто, засновника Пулкова).
Зрозуміло, що ця обставина сприяла молодому офіцеру. До того ж в
уряді і А.Денікіна, й П.Врангеля був міністром Петро Струве –
відомий російський політик.
Разом з Отто в Крим з Харкова
евакуювалася і вся родина Струве, боячись "червоного терору", який
продемонстрував у місті більшовицький комдив Рудольф Сіверс – теж
росіянин німецького походження. У Севастополі помер брат Отто –
офіцер-білогвардієць, хворий на тиф. Потім втонула 6-літня
сестра. Не витримавши тяжких випробувань долі, йде з життя батько...
Отто врятували його німецькі родичі.
Тітка звернулася до директора Берлін-Бабельсберзької обсерваторії
Пауля Гутника (наступник на директорському посту померлого 1919 року
Карла Германна Струве) і той потурбувався про молодого офіцера –
нащадка відомої в науковому світі родини.
О.Струве вирушив у США (1921) на
запрошення директора Йєркської обсерваторії Чиказького університету.
Обсерваторія одержала свою назву
від імені мультимільйонера Чарльза Йєркса, який профінансував її
будівництво й до того ж послужив прототипом трилогії Теодора
Драйзера "Фінансист", "Титан", "Стоїк". Цікаво, що 1879 року в цих
місцях побував дід Отто – О.Струве й навіть підказав американським
колегам де саме побудувати Йєркську обсерваторію. Звідки він міг
знати, що тут колись буде працювати його нащадок?
Фанатична відданість справі родини,
унікальна працездатність О.Струве принесли йому успіх. 1923 року він
стає доктором філософії Чиказького університету. Адаптування до
американського буття проходило в прискореному темпі. З 1932 року
О.Струве – директор Йєркської обсерваторії, з 1939 – обсерваторії
Мак-Дональд на високогір'ї в Техасі. 1950 – він переїздить у Берклі,
де стає завідувачем кафедрою астрофізики Каліфорнійського
університету та керівником його Лейшнерівською обсерваторією. 1959 –
очолив Національну радіоастрономічну обсерваторію США в Грін Бенк.
Вчений мислив масштабно: за ініціативою О.Струве в обсерваторії був
споруджений найбільший на той час в США 42-метровий радіотелескоп.
Всі дослідники, зібрані в Йєркській обсерваторії, – зірки першої
величини в астрономії.
Наукова школа О.Струве вийшла на
світові позиції. Вчений засновує в Техаському університеті
обсерваторію Мак-Доналд – фактично дочірне підприємство Йєркса.
1950 – переїздить у Каліфорнію, щоб
створити в місцевому університеті в Берклі новий сильний
астрономічний департамент. 1959 року О.Струве неочікувано для
багатьох прийняв пропозицію стати директором новоорганізованої
Національної радіоастрономічної обсерваторії в БринБенк (Західна
Вірджинія). Досвідчених радіоастрономів у той час ні в США, ні у
світі ще не було. О.Струве сприйняв пропозицію як визнання його
наукових заслуг. Але пропрацював він тут лише три роки. Вчений
розумів, що його доба завершується...
О.Струве був талановитим педагогом:
він захоплювався якоюсь перспективною темою, але не поспішав
розробляти її. Це призначалося його учням та послідовникам. Вчитель
же йшов далі, залишаючись бути генератором нових ідей.
Колосальні навантаження, напружене
наукове життя підірвало здоров'я О.Струве, котрий присвятив себе
вивченню багатьох проблем астрономічної науки. Зокрема, вчений став
родоначальником численної школи спектроскопістів. Одним з перших
серед астрономів виявив і довів обертання одиничних зірок. Разом з
Г.Шайном 1929 року розробив метод визначення швидкостей осьового
обертання зірок. Дослідження зірок з високою швидкістю обертання
дозволило О.Струве разом з К.Елві визначити зв'язок між швидкістю
обертання зірок та їх спектральним типом, а також зробити низку
відкриттів, що стимулюють розвиток теорії зіркової еволюції. Одним з
перших О.Струве почав вивчення дифузних речовин у Галактиці.
Вивчення упродовж десятиліть сотень
спектральноподвійних зірок дозволило вченому одержати нові дані –
визначити їх маси та орбіти.
Посідаючи провідне місце в
Національній Академії наук США, в Американському Астрономічному та
Філософському товариствах, О.Струве був обраний членом Королівських
астрономічних товариств Великої Британії, Канади. Нової Зеландії.
Він – член Академій наук Бельгії, Данії, Норвегії, Франції, Швеції.
1944 року Лондонське Королівське
астрономічне товариство присудило О.Струве золоту медаль – 4-ту за
рахунком в історії династії Струве за останні 118 років.
Наукові заповіти О.Струве викладені
в його підсумковій книжці життя "Астрономія ХХ століття" (1962).
Існує мала планета "Струве".
Видатний вчений був глибоко переконаний в існуванні не простого, а
високоорганізованого життя в інших частинах нашої галактики, не
кажучи вже про інші.
У російських публікаціях, де
зазвичай О.Струве трактується як виключно російський астроном,
наголошується на його патріотичних почуттях тощо. Разом з тим
американський вчений, який об'їздив весь світ, ніколи не відвідував
СРСР. 1955 року в Харкові побачила світ книжка О.Сластьонова "Астрономія
в Харківському університеті за 150 років. 1805-1955 рр.". Про
О.Струве в ній говорилося: "...предавший свою родную землю... стал
прислужником американских империалистов..." Як відомо, в СРСР не
було української чи там грузинської точки зору, лише російська! Той
"бідний" Сластьонов, звичайно ж, дав таку різку оцінку видатному
вченому-співвітчизнику, догоджаючи комуністичній владі – спадкоємиці
більшовицької, проти якої воював у громадянську поручник О.Струве.
Вчений, добре розуміючи все це, спокійно реагував на ідеологічний
наклеп: "... та частина книги... образлива для мене, Йєркської
обсерваторії й країни, яка усиновила мене... я переконаний, що не
настав ще час для мого візиту в Радянський Союз: я не хотів би
піддати себе і ті інститути, які зокрема репрезентую, образливим та
фальшивим інсинуаціям, від яких я захищений в Америці законами проти
наклепів".
Серед численних відзнак та нагород
О.Струве жодної радянської чи російської...
|
