|
 ТИШКЕВИЧ
Михайло
(7.04 1857, Андрушівка Київської
губернії (тепер Переяславський район Київської області) – 3.08 1930,
Гнєзно, Польща)
Політичний та культурний діяч, граф.
Навчався у Петербурзькій академії
мистецтв.
Українськими справами М.Тишкевич
захопився під впливом історика Володимира Антоновича (вчитель
Михайла Грушевського). Будучи заможною людиною, підтримував творчу
українську молодь, зокрема, 1888 року при львівській "Просвіті"
заснував спеціальну премію для заохочення молодих дослідників
українською тематикою. Пропагував серед української шляхти
автономістську ідеологію.
З 1909 року жив у Швейцарії. У
франкомовній європейській пресі обстоював українські інтереси.
15.02 1919 року був призначений
головою надзвичайної дипломатичної місії УНР при Римському престолі.
Його зусилля щодо визнання України незалежною державою Римським
престолом не увінчалися успіхом. Пізніше М.Тишкевич очолював
українську делегацію на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років
та дипломатичну місію УНР у Франції.
Після 1920 року відійшов від
політичної діяльності.
Михайло Тишкевич як засновник
київського Товариства прихильників миру у 1910, 1911 та 1927 роках
номінувався на Нобелівську премію миру.
|
