|
|
 БОСКЕ
Ален
(28.03 1919, Одеса – 17.03 1998,
Париж)
Письменник (Франція)
Навчався в Брюссельському та
Сорбонському університетах.
Еміграція для родини
поета-символіста О.Біска – батька майбутнього письменника А.Боске,
почалася з Болгарії (Варна). 1925 року Біски перебралися до Брюселю,
де майбутній письменник пішов до школи. 1938 – починає навчатися у
Вільному університеті Брюсселю, співпрацює з періодичними виданнями.
З початком ІІ-ї Світової війни А.Боске спочатку служить у
бельгійській армії, а після її капітуляції перед нацистською
Німеччиною переходить до французьких Збройних сил. 1942 року – в США,
де редагує журнал "Вільна Франція" та "Голос Франції", знайомиться з
європейськими письменниками-емігрантами М.Метерлінком, Жюлем Роменом
та Томасом Манном. 1944 року А.Боске стає учасником висадки
американських військ у Нормандії (Франція) під командуванням
Д.Ейзенхауера. 1945 – працює в Контрольній Раді в Берліні. 1951 –
повертається до Парижа й продовжує навчання в Сорбонні. 1959 – читав
лекції з французької літератури в різних американських університетах,
редагував збірники поезії, працював як журналіст. 1980 – став
громадянином Франції. 1987 – обраний до Бельгійської Королівської
академії французької мови та літератури, стає членом Академії
літератури Квебеку (Канада), обраний президентом Академії Малларме.
А.Боске писав про себе як про
письменника так: "Я – кома, а ви вгадайте, у якому тексті".
Письменник автор численних видань, зокрема, "Поеми, дві" (1970-74),
"Народне слово" (1970), "Сонети кінця століття" (1981, 1982), "День
після життя" (1984, 1988), "Страждання Господні" (1988, 1988, 1991),
"Листування 1942-1975" – 117 листів Сен-Жонн Перса та Алена Боске
(2004).
|
