|
|
 ВАКСМАН
Зельман Абрахам
(22.07 1888, Нова
Прилука, Вінниччина – 16.08 1973, Хайєнісі, США)
Мікробіолог (США).
Нобелівська премія в галузі фізіології та медицини (1952) "за
відкриття стрептоміцину – першого антибіотика, ефективного при
лікування туберкульозу". Американський вчений – виходець з України,
заслужив право називатися "одним з найвидатніших благодійників
людства".
Навчався в
Рутгерсівському інституті (США). Доктор наук (1918), професор
(1930).
Батько майбутнього
вченого професійно займався землеробством, мав потяг до системних
спостережень за ґрунтами, розвитком рослин, вивчав фактори, що
впливали на врожайність сільськогосподарських культур. Ці захоплення
батька успадкував його син Зельман. 1910 – З.Ваксман закінчив
Одеську гімназію (куди його прийняли лише завдяки блискучим знанням,
адже виходець з єврейської сім'ї на шляху до освіти повинен був
подолати обмежувальну відсоткову норму, введену царським режимом) й
перед ним постав вибір: або спробувати вступити до Новоросійського
університету (що в умовах самодержавної Росії з її узаконеним
антисемітизмом було проблематичним), або шукати щастя за кордоном,
куди юнака кликали його старші сестри. З.Ваксман обрав еміграцію.
1911 – прибув до США, поселився у Філадельфії (сестри мали ферму в
штаті Нью-Джерсі). Майбутній вчений працював на землі, вивчав
мікробіологічні властивості ґрунтів. Допитливого юнака цікавили не
лише наукові проблеми, але й філософські. З.Ваксман закінчив
сільськогосподарський коледж.
Свою наукову працю вчений
присвятив дослідженню екології ґрунтових мікробів та взаємодії між
ними, зокрема, так званих актиноміцет. Грибки-актиноміцети, які
стали для З.Ваксмана "улюбленцями", принесли йому світову славу
(серед наукових праць вченого особливе місце посідає 3-томна
монографія "Актиноміцети"). Вчений відкрив "санітарні" властивості
ґрунтових мікробів-антагоністів. 1932 – Американська національна
асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до З.Ваксмана з
пропозицією вивчити процес розкладу палички туберкульозу (палички
Коха). 1940 – вчений разом з однодумцями відкрив стрептоміцин –
високоефективний у протидії збудникам туберкульозу. Було виділено
низку антибіотиків. А такі препарати, як стрептоміцин, неоміцин,
актиноміцин, і кандинецин широко використовуються в сучасній
лікувальній практиці та ветеринарії.
З.Ваксман заснував
Інститут мікробіології і став його директором (1949). Створив цілу
групу антибіотиків (З.Ваксман – автор цього нині поширеного
терміну). У промові під час вручення Нобелівської премії З.Ваксману
Арвід Волгрен із Каролінського інституту зазначив, що "на відміну
від відкриття пеніциліну професором Олександром Флемінгом, яке
сталося значною мірою завдяки щасливому випадку, відкриття
стрептоміцину було результатом тривалої, систематичної й невтомної
праці великої групи вчених". А.Волгрен привітав З.Ваксмана як
"одного з найбільших благодійників людства".
Вчений був добре знайомий
з теорією антагонізму між мікроорганізмами, автором якої був
харків'янин І.Мечников (теж лауреат Нобелівської премії).
1958 року Васкмани
заснували фамільний фонд для підтримки наукових досліджень у галузі
мікробіології.
З.Ваксман автор багатьох
книг, зокрема, "Моє життя у світі мікробів", "С.Виноградський",
"Життя бактеріолога В.М.Хавкіна" (винахідника вакцини проти холери,
чуми – вихідця з Бердянська Запорізької області).
|
