|
|
 ГОРБАЧЕВСЬКИЙ
Іван
(15.05 1854, Зарубинці, Тернопілля
– 24.05 1942, Прага (Чехія)
Біохімік, гігієніст, епідеміолог,
громадсько-політичний та освітній діяч (Австро-Угорщина,
Чехословаччина). Перший міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини
(1917-18).
Навчався у Віденському
університеті. Професор Празького університету (в 1902-3 роках ректор).
Член Палати панів австрійського
парламенту (1908), член Крайової ради здоров'я Чеського королівства
та Вищої державної санітарної ради Австрії (1906-17). Дійсний
таємний радник.
І.Горбачевський – автор понад 40
фундаментальних наукових праць, переважно експериментального
характеру в галузі біологічної хімії. Він перший провів синтез
сечової кислоти (1882), створив новий метод синтезу креатиніни та
новий волюмометричний метод визначення азоту в сечі та інших
органічних речовинах. Вчений – автор 4-томного курсу лікарської
хімії чеською мовою (1904-08), курсу органічної хімії українською
мовою та інших науково-педагогічних видань. Участь І.Горбачевського
в науковому житті Чехословаччини настільки вагома, що в деяких
чеських енциклопедіях вказується, що професор був чеським вченим
українського походження. Великий тернопілець – вчитель цілої преяди
визначних європейських вчених: професорів Е.Форманека, К.Черни,
А.Гамсіка, О.Вагнера, А.Ріхтера, К.Качла, Я.Шуля.
Про авторитет
І.Горбачевського-науковця у Європі говорить той факт, що на
Паризькому Міжнародоному лікарському конгресі його обрали
президентом. Він брав активну участь в роботі НТШ.
|
