|
|
 ДОБЖАНСЬКИЙ
(ДОБРЖАНСЬКИЙ) Феодосій
(12.01 1900, Немирів, Вінниччина –
18.12 1975, Дейвіс, Каліфорнія. США)
Біолог-генетик, зоолог, ентомолог,
еволюціоніст (США). Основоположник американської популяційної
генетики.
Навчався у Київському університеті.
Майбутній вчений з світовим ім'ям
– син вчителя гімназії.
Його мати Софія Войнарська –
далека родичка (внучата племінниця) Ф.Достоєвського (нащадка
вихідців з Волині). З 1910 – Добжанські в Києві. У 17 років
майбутній генетик опублікував свою першу наукову працю – опис нового
виду "божих коровок" околиць Києва.
А взагалі говорити про
Ф.Добжанського означає вести мову про одну з найцікавіших наук –
генетику. 1900 року троє вчених: голландець Г.Де_Фріз, німець
К.Корренс та австрієць Є.Чермак незалежно один від одного відкрили
закономірності спадкування ознак у гібридів. І хоч сам термін "генетика"
з'явився пізніше, але роком народження генетики вважається 1900 рік.
Пізніше виявилося, що вище згадану трійку випередив на 35 років
настоятель монастиря міста Брно (Чехія) Грегор Мендель, якому й
відданий пріоритет бути піонером генетики.
Символічно, що 1900 рік став роком
народження видатного українсько_американського генетика
Ф.Добжанського, який після виїзду з СРСР у радянській пресі
іменувався лише як "менделіст_морганіст" та зрадник батьківщини. Як
відомо, 1948 року радянські вчені на сесії ВАСГНІЛ у Москві під
тиском сталінського ЦК КПРС засудили генетику як буржуазну,
формальну, ідеалістичну науку. Торжествував вірний сталінець
Т.Лисенко (виходець з Полтавщини). Перша згадка про Ф.Добжанського в
СРСР з'явилася лише 1989 року.
Під час навчання в Київському
університеті майбутній вчений знайомиться з Володимиром Вернадським,
який внаслідок більшовицького заколоту 1917 року залишив Петроград й
приїхав на батьківщину своїх батьків. В околицях Києва тоді почала
працювати Дніпровська біологічна станція, де В.Вернадський
продовжував свою роботу над вченням про біосферу. Безперечно,
спілкування з майбутнім фундатором Української академії наук
вплинуло на молодого дослідника. Ф.Добжанського вражали масштабність
мислення В.Вернадського, глибина його знань, інтелектуальні
виднокола. Від В.Вернадського Ф.Добжанський захопився ідеями Тейяра
де Шардена.
Після завершення університетського
курсу (1921)Ф.Добжанський викладав у київських вузах (учнями вченого
в Києві були майбутні генетики Ю.Керкіс та Ю.Горощенко, які пізніше
пов'язали своє життя з Ленінградом). З 1924 – в Росії. До 1927 –
працював асистентом кафедри генетики та експериментальної біології
Петроградського університету. 1925_27 – вчений спеціаліст Бюро
євгеніки та генетики Комісії з вивчення виробничих сил Росії АН СРСР
(вивчав генетичні ресурси тваринництва у східному Казахстані).
З 1927 стажувався в США: працював у
нью-йоркській лабораторії Т.Моргана (основоположника хромосомної
теорії спадковості) як рокфеллерівський стипендіат. 1930 року,
переконавшись у безперспективності досліджень з генетики в СРСР
(навіть у небезпеці бути репресованим за свої наукові переконання
сталінським режимом), вирішив залишитися на Заході (став
громадянином США). Працював у Каліфорнійському технологічному
інституті в Пассадені. З 1940 – професор зоології Колумбійського
університету. 1962_70 – професор Інституту Рокфеллера. 1972-75 –
адьюнкт-професор Каліфорнійського університету в Девісі. Коло
наукових пошуків Ф.Добжанського – генетичні та еволюційні процеси.
Для вивчення генетичних та еволюційних процесів Ф.Добжанський обрав
плідну мушку дрозофілу. У результаті своїх експериментів вчений
запропонував нове розуміння виду, а також поняття ізолюючих
механізмів (біологічних особливостей, що перешкоджають схрещенню
одного виду з іншим). Разом з Дж.Смітом вчений визначив швидкість
природного відбору в природних та експериментальних популяціях.
Дослідження Ф.Добжанського створили передумови для пояснення
механізму формування нових рас та видів і дозволили вибудувати
синтетичну теорію еволюції. Наукові досягнення Ф.Добжанського стали
поштовхом до перебу дови в США всіх досліджень у галузі еволюції
видів. Наукові праці Т.Добжанського здійснили надзвичайний вплив на
розвиток генетики та теорію еволюції. Серед його праць (понад 500),
зокрема, "Генетика та походження видів" (1937), "Еволюція, генетика
та людина" (1955), "Біологічні основи людської свободи" (1956).
Ф.Добжанський активно вивчав
еволюцію людини. Його праця "Еволюціонуюче людство: еволюція
людського виду" (1962) – вважається неперевершеним синтезом
генетики, еволюційної теорії, антропології та соціології. А курс
лекцій Ф.Добжанського в Колумбійському університеті (1936) "Генетика
та продовження видів" на думку фахівців – двійник праці Ч.Дарвіна
"Походження видів". Ця книга – фактично програма вивчення
еволюційних проблем, чому присвятив своє життя вчений, а також
визначення напрямів наукових досліджень науковців як його покоління,
так і майбутнього. 1946 в США було створено товариство з вивчення
еволюції та засновано журнал "Evolution".
Ф.Добжанський вважав, що людська
природа має дві складові: біологічну, яка об'єднує людство з усім
органічним світом і культурну, що є виключною особливістю людини. З
виникненням людського товариства починається культурна еволюція
людини, що має свої особливості, які не зводяться до біологічних,
закони та фактори. Проте з початком культурної еволюції зовсім не
втрачає свого значення біологічна еволюція людини. Вчений критично
сприймав всі недарвінівські концепції ХХ століття, насамперед,
лисенківщину, а також расистські та соціал дарвіністські ідеї.
Професор Колумбійського
університету Ф.Добжанський нагороджений Медаллю науки від Президента
США, Президент США Л.Джонсон вручив йому Кімберівською премією
(1958), вищою науковою відзнакою США – золотою медаллю "За наукові
досягнення" (1964), медаллю Daniel Girand Elliot (нагорода
Американської академії академії), (всього 9-ть почесних медалей).
Він Почесний доктор понад 20 університетів світу, зокрема,
Колумбійського, Оксфордського та Падуанського. Він – член
Лондонського королівського товариства, Німецької Академії
природодослідників "Леопольдина", Шведської Академії наук, Датського
королівського товариства.
Вчений став учителем багатьох
послідовників –
видатних генетиків-еволюціоністів:
Б.Уоллеса,
Дж.Мура,
Р.Левонтіна,
Ф.Айалу,
Д.Маринковича,
К.Кримбаса,
Е.Безігера.
Ф.Добжанський ніколи не забував
свою батьківщину Україну, допомагав українським вченим. Наприклад,
за його редакцією побачила світ книга І.Шмальгаузена "Фактори
еволюції". Він різко критикував антинаукові концепції Т.Лисенка,
кваліфікуючи їх як біологічне шарлатанство. З листів відомого
вченого М.Тимофієва-Рєсовського (прообраз героя роману Д.Граніна "Зубр"),
який працював у Берліні в Інституті мозку, з свідчень інших
науковців, які мали можливість спілкуватися з нашим земляком,
Ф.Добжанський жадібно цікавився всім, що відбувалося в СРСР, в
Україні.
Видатний вчений був переконаним
гуманістом, філософом. Він вважав, що "соціальна рівність, швидше,
ослаблюється, ніж підсилюється, коли до кожного підходять із
однаковими мірками і не враховують біологічної нерівності та
генетичних відмінностей".
У США живе донька Добжанських.
Софія Добжанська вийшла заміж за Міхаеля Ку – професора антропології
Йєльського університету (США).
|
