|
|
 КОНРАД
Джозеф
(Юзеф Теодор Конрад Коженьовський)
(3.12 1857, Бердичів, Житомирщина
– 3.08 1924, Бішопсборн, Велика Британія)
Класик англійської літератури.
Доля Джозефа (Юзефа) Конрада –
предмет уваги письменника пригодницького жанру, до якого його, як
письменника, спочатку відносили. Батько майбутнього письменника
Аполлон Коженьовський – активний учасник боротьби за незалежність
Польщі. Дж. Конрад теж до кінця своїх днів був відданим патріотом
своєї батьківщини (наприклад, залишився вірним духу польського
шляхтича-аристократа – не прийняв титул британського лорда).
Арештований російською владою, батько Ю.Конрада разом з родиною був
висланий до Вологди, де й помер 1868 року (мати письменника Евеліна
Бобровська померла в Чернігові роком раніше). Турботу про хлопця
взяв дядько заможний землевласник Тадеуш Бобровський. Юзеф жив то в
Новофастові, то в Казимирівці, то у Львові, то в Кракові. У 16 років
юнак вирішив залишити батьківщину й піти у світ. Поштовхом до цього
кроку стала насамперед загроза бути забраним до російського війська.
1874 майбутній письменник прибув до Марселя й поступив у французький
торговий флот. За кілька років юнак побував у Вест-Індії та інших
країнах. З 1878 – в англійському торговому флоті (матрос, помічник
капітана, капітан). З 1886 – британський підданий.
1895 роком датується початок
літературної біографії Конрада Коженьовського, який обрав собі
псевдонім – Джозеф Конрад. Тоді він перебував під впливом творчості
Джона Голсуорсі, з яким познайомився під час плавання. Перші його
романи "Примха Олмейєра" та "Вигнанець з островів" – це враження від
знайомства з життям жителів островів Індійського океану, Індонезії,
Африки. Потім були "Негр з "Нарциса", "Розповіді про неспокій". 1896
року К.Коженьовський одружився й поселився в Кенті (проблеми із
здоров'ям примусили його відмовитися від морських мандрів) і нарешті
повністю віддати своє життя літературі. Критика позитивно зустріла
появу роману Дж.Конрада "Лорд Джім" – своєрідного дослідження
"загострення свідомості втрати честі". 1902 – побачив світ роман
"Тайфун" і збірник з трьох повістей: "Юність", "Серце пітьми",
"Кінець неволі". Популярність до письменника прийшла з Північної
Америки, де його романи видавав колишній посол в Лондоні Вальтер
Паге. Наступні три роман Дж.Конрад присвятив політиці: роман
"Ностромо" – історія придуманої автором південноамериканської
держави, де панують ідеалізм і цинізм, жорстокість і милосердя; в
"Таємному агенті", дія якого розгортається в Лондоні, даний
безжалісний аналіз аморальності псевдоанархічного світогляду; роман
"Очима Заходу" – критика безглуздої тиранії російського
самодержавства.
Сучасна Дж. Конраду літературна
критика позитивно сприймала його творчість. "Я ніколи не мав ілюзій
з приводу власної значущості, – писав Дж.Конрад своєму другові. –
Борючись з непевністю у завтрашньому дні, страждаючи від
невизначеності, я знаходив у написаному втіху, підтримку, бадьорість
духу. Це не дурман – це милість Божа". Постійне бажання досягти
високохудожніх зразків прози допомагало Дж. Конраду сягнути нових
творчих вершин. 1914 року письменник виніс на суд читачів роман
"Випадок". Разом з наступним романом "Перемогою" Дж. Конрад повністю
захопив серця прихильників його творчості. Обидва твори присвячені
історії невдалого порятунку нещасної дівчини людиною, яка діяла
безкорисно, бажаючи лише добра ближньому. Романіст з України змусив
британців по-новому побачити морську стихію, відкрити в ній
символічну схожість з суттю людського існування – боротьба, боротьба
і ще раз боротьба заради торжества перемоги.
"Його цікавила насамперед людська
душа, її зіткнення з байдужістю природи і нерідко з ворожнечею іншої
людини, повічна боротьба прихованих пристрастей – злих і добрих сил,
які ведуть до загибелі. Трагедія самотності поглинала більшу частину
його думок і почуттів" – писав про Дж.Конрада англійський
філософ-ліберал Бертран Рассел.
"Боже, він був замкнений, як
равлик, – визначав риси характеру романіста Герберт Уельс. – Це було
понад розуміння. Поляк, росіянин... Тоді мало хто їх розрізняв.
Слов'янський письменник, одним словом. Отже душа навстіж".
Хоча Дж.Конрад тривалий час жив у
Російській імперії, він захоплювався лише творчістю І.Тургенєва.
Ф.Достоєвський та Л.Толстой були чужими йому і творчістю, іі
світоглядом.
Останній період творчості Дж.
Конрада відзначається поглибленням психологізму, удосконаленням
сюжетного розвитку його романів та повістей. Критика невипадково
поставила Дж. Конрада попереду класиків психологічної прози Пруста
та Джойса. "Кумедна річ – життя... Найбільше, що може стримати
людину від нього – це пізнання себе", – писав Дж.Конрад, який
скептично ставився до ідей прогресу, вірив насамперед у можливість
морального удосконалення природи людини. Крім того, він ніколи не
заперечував своїх симпатій до суспільного стану, з якого вийшов –
аристократії, мріяв про майбутнє Польське Королівство.
Під час І-ї Світової війни
письменник видав роман "Тіньова межа", який критики вважали
напівбіографічним. Було розпочато працю над "Золотою стрілою" та
"Порятунком". На вершині творчої біографії Дж. Конрад задумав роман,
присвячений Наполеону, але закінчити його не зміг...
Гаслом свого життя письменник
вибрав перефразований вислів Архімеда: "Дайте мені необхідне слово,
необхідну інтонацію – і я переверну світ без будь-якого важеля".
1977 та 1994 років за повістю Дж.
Конрада "Серце пітьми" створений кінофільм "Апокаліпсис нашого
часу".
Українські мотиви у творчості
Дж.Конрада відображені в біографічній книзі "Літопис життя", новелах
"Князь Роман", "Емі Форстер".
|
