|
|
 КОПЄЛЄВ
Лев
(1912, Київ – 1997, Кельн,
Німеччина)
Письменник, критик, германіст (СРСР,
ФРН).
Навчався в Московському інституті
іноземних мов, аспірантурі при МІФЛІ (дисертація присвячена
творчості Ф.Шіллера).
Учасник ІІ-ї Світової війни,
нагороджений бойовими орденами та медалями. День Перемоги зустрів у
Бутирській в'язниці. За протест проти негуманного ставлення до
мирних громадян Німеччини арештований і засуджений на 10 років
сталінських таборів. В ув'язненні познайомився з О.Солженіциним і
став прототипом Льва Рубіна в романі О.Солженіцина "У колі першому".
Звільнений 1954 року. З 1966 – активний учасник правозахисного руху.
Підтримував "Празьку весну" й польську "Солідарність". Боровся за
свободу В.Гавела. Поділяв ідеї європейських демократів – опонентів
комуністичної ідеології. 1980 – позбавлений громадянства СРСР. В
еміграції в Німеччині.
Л.Копєлєв за світоглядом був
переконаним європейцем (з юності). Своє завдання як інтелектуала він
вбачав у зведенні мостів взаєморозуміння між європейськими народами,
зокрема, німцями та слов'янами. Письменник тривалий час дружив з
Г.Бьойлем – лауреатом Нобелівської премії з літератури, який жив у
Кельні. Спілкувався з В.Брандтом – канцлером ФРН і відомим політиком.
17 років життя в Німеччині
Л.Копєлєв присвятив "Вуппертальському проекту" – дослідженню взаємо
пізнання слов'ян та німців від середньовіччя до ХХ століття,
вивченню історії та природи духовного "вибіркового родичання"
німецької та слов'янських культур, проблемі створення образів чужого
та образу ворога. У Кельні діє Форум імені Льва Копєлєва, одним з
гасел якого є вираз Гете, яким Поет закликав сучасників навчитися
якщо не любові, то хоча б терплячості у ставленні до інших народів.
Послідовники Л.Копєлєва виступають проти ксенофобії, війни. Вони
переконані, що ворожість породжує незнання й небажання знань. Мирне
майбутнє народжується сьогодні. Шлях до нього – взаємопізнання.
1982 – Льву Копєлєву та його
дружині правозахисниці Раїсі Орловій за наукові досягнення були
присвоєні звання почесних докторів нью-йоркської "Нової школи
соціальних досліджень". Л.Копєлєв – Член Міжнародного пен-клубу,
Спілки письменників ФРН. Його основні книги: "Зберігати вічно"
(1976), "І створив собі кумира" (1976), "Вгамуй мої печалі" (1980),
"Про правду й терплячість" (1982), "Віра у слово" (2003). Разом з
Р.Орловою Л. Копєлєв написав книги "Ми жили у Москві (1956-1980)" і
"Ми жили в Кьольні (1980-1989)".
|
