|
 ЛАНДАУ
Лев
(22.01 1908, Баку, Азербайджан –
1.04 1968, Москва, РФ)
Фізик (СРСР). Лауреат Нобелівської
премії за "основоположні теорії конденсованої матерії, найперше
рідкого гелію" (1962).
Навчався у Бакинському,
Ленінградському університетах.
Появу українського періоду в
біографії Л.Ландау можна пояснити по-різному. З одного боку, тоді
столиця УРСР – індустріальний Харків – була провідним науковим
центром СРСР, зокрема, в галузі теоретичної фізики. З другого –
переїзд з Ленінграду був зумовлений багатьма суб'єктивними причинами,
обставинами особистого життя молодого вченого. Л.Ландау розумів, що
в північній столиці особливих перспектив для кар'єрного росту він не
мав. У всякому разі у ті роки. У Харкові ж він, двадцятитрьохлітній
вчений, відразу став керівником теоретичного відділення Українського
фізико-технічного інституту, що спеціалізувався на фізиці твердого
тіла та низьких темпе ратур. У 25-ть –
завідувач кафедрою загальної фізики Харківського університету та
кафедрою теоретичної фізики в Механіко_машинобудівному інституті.
Усе це створювало
чудові можливості для плідної праці. До того ж вчений у Харкові
знайшов своє щастя – познайомився з майбутньою дружиною Корою
Дробанцевою. 1934 йому було присвоєно наукову ступінь доктора
фізико_математичних наук. Л.Ландау у співавторстві з Е.Ліфшицем
написав підручник теоретичної фізики, котрий вважається у світі
класичним, (перекладений на багато мов).
У Харкові Л.Ландау
створив та опублікував наукові праці на різні теми, зокрема, про
походження енергії зірок, дисперсію звуку, передачу енергії при
зіткненні, розсіювання світла, магнітні властивості матеріалів,
надпровідність, фазові переходи речовин із однієї форми в іншу та
рух потоків електрично заряджених частинок.
1934 до Харкова
приїздив Н.Бор – видатний теоретик і практик науки. За рік до цієї
події Л.Ландау виїздив у відрядження до Данії на стажування в
Інститут теоретичної фізики, директором якого був Н.Бор.
Європейський вчений високо оцінив роботу Л.Ландау та його
однодумців, які в Харкові створили надзвичайно сприятливу атмосферу
для дослідницької діяльності. Невипадково саме тут відбувалися тоді
наукові міжнародні конференції за участі відомих іноземних фізиків.
Але в Харкові вченого
чекали й трагічні події – його інститут був розгромлений, а він сам
спробував врятуватися від арешту переїздом до Москви. Не вдалося.
Л.Ландау звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини (підставою
були висловлювання фізика про СРСР – "фашистська система" тощо).
П.Капіца та Н.Бор звернулися безпосередньо до Й.Сталіна. СРСР в ті
роки приступав до роботи над створенням зброї масового знищення й це
врятувало вченого.
Близько двадцяти
післявоєнних років Л.Ландау віддав невтомним дослідженням ще не
вивчених явищ природи.
Але до кінця свого
життя вчений не знайшов взаєморозуміння з тоталітарним режимом СРСР.
Л.Ландау був визнаним
авторитетом у науці. Його
прийняли до Академії наук Данії, Голландії, США. Він був членом
Американської академії наук і мистецтв, Французького фізичного
товариства, Лондонського фізичного й Лондонського королівського
товариств.
Харківський період свого життя він
згадував з радістю, немов знову повертався у свою молодість, де були
першовідкриття, успіхи й кохання.
До радянського термоядерного
проекту Л.Ландау залучений особисто П.Капіцею. 1938 року вчений був
арештований. Одержавши свободу, Л.Ландау працював з надзвичайною
віддачею – його зусилля були оцінені двома Сталінськими преміями та
званням Героя Соціалістичної праці. Л.Ландау керував групою
теоретиків, які провели фантастичні за складністю розрахунки ядерних
та термоядерних ланцюгових реакцій. 1953 року перша радянська
воднева бомба пройшла успішне випробування. Після смерті Й. Сталіна
вчений залишив спецпроект.
|
