|
|
 МЕЛЬНИК
Костянтин
Народився 1927 року в Рів-сюр-Фюр (поблизу
Гренобля) у Франції.
Політолог (радянолог), радник із
розвідки (координатор діяльності спецслужб Франції) Президента Ш. де
Голля.
Навчався в Паризькому Інституті
політичних наук.
К.Мельник народився в сім'ї
колчаківського офіцера лейтенанта К.Мельника (народився на Волині),
який через Владивосток вимушено емігрував спочатку до Югославії, а
потім до Франції. Він також внук лікаря родини царя Російської
імперії Є.Боткіна, котрий розділив трагічну долю самодержавця.
Після ІІ-ї Світової війни К.
Мельник служив перекладачем у збройних силах США в Європі.
Блискуче закінчивши навчання,
майбутній розвідник-аналітик почав свою кар’єру секретарем
парламентської групи партії радикалів у Сенаті. Очолював групу
Ш.Брюн, в майбутньому – міністр внутрішніх справ. К.Мельник близький
до католицьких кіл Європи, зокрема, ордену єзуїтів. Він одержав
відповідну освіту в паризькому передмісті Медоні. Саме єзуїти
вплинули на його життєвий вибір стати радянологом. Вони ж відкрили в
ньому талант розвідника. Кардинал Тіссеран та полковник спецслужб
Арну доручали К.Мельнику відповідальні завдання, наприклад, таємні
місії до Вати кану та Італії. Як радянолог він вивчав СРСР та країни
так званого соціалістичного табору під наставництвом полковника
Ескарпі.
Провідники К.Мельника не помилися в
ньому: після смерті Й.Сталіна він підготував аналітичний аналіз
розвитку ситуації в СРСР, де передбачив прихід до влади М.Хрущова.
Відразу дві американські розвідорганізації запропонували аналітику
роботу. К.Мельник не обрав ЦРУ, а пішов працювати в "Ренд корпорейшн".
Коли до влади у Франції прийшов
генерал Ш. де Голль призначений прем'єр-міністром М.Дебре запросив
К.Мельника координувати діяльність всіх французьких спецслужб.
Останній швидко став одним з найвпливовіших діячів П'ятої республіки.
Він знав всі секрети держави, користувався абсолютною довірою
лідерів Франції. Проте у нього було чимало опонентів, котрі
поширювали чутки, що він не народився у Франції, що він емігрував до
Франції, прибувши туди з німцями-окупантами, врешті – що він є сином
чільника ОУН А.Мельника тощо. К.Мельник своїм талантом, глибокими
знаннями та витримкою переконав всіх, що вибір глави держави не був
помилковим. Це вже було в житті К.Мельника. Коли він працював у
Сенаті, йому говорили: "Тут ви не в Києві" і настійливо пропонували
змінити прізвище на благозвучне для французького вуха. Тижневик "Канар
аншене" писав у ті роки: " Серед посередностей Матіньйонського
палацу яскраво світить зірка на ім'я Мельник". Очевидно, ці слова
справедливі, адже це були роки непрості у французькій історії. Йшла
війна в Алжирі, Франція стояла перед вибором: бути імперією чи
залишити колонії?
Вийшовши у відставку, К.Мельник
захопився видавничими справами та літературною творчістю. Сьогодні у
його доробку майже 20 книг. Серед них "Агентство та комітет" (про
ЦРУ та КДБ), автобіографія "Шпигун та його століття. Діагональ
двійника", мемуари "Тисяча днів у Матіньйоні", памфлет "Політично
некоректний", шпигунський детектив "Історія зради". Як видавець,
К.Мельник видав бестселер Жіля Перро "Червона капела", книгу
Стайнера про концтабір в Треблінці, серію романів Боніша, які
пізніше екранізовані з участю Алена Делона.
"Розвідка була для мене насамперед
лише формою боротьби з комунізмом. – признається К.Мельник. – Тому
після краху комунізму я втратив до неї будь-який інтерес".
К.Мельник: "Мій батько українець.
Він із західної частини України, моє прізвище відоме в Україні, тому
що був націоналіст Мельник, котрий боровся за незалежність
України... Як не дивно, як країна Україна не існує.. в історії, але
вона може бути побудована на наших очах... Я гадаю, що я, на жаль,
космополіт... але я не забуваю, що мій батько – виходець з
української родини... у мене красива дача поблизу Парижа, в чудовому
селі. Всі, хто туди приїздить, кажуть, що це село нагадує Україну"
|
