|
 МЕТТАУ
Вальтер
(1.10 1920, Нью-Йорк – 1.07 2000,
США)
Кіноактор (США). Оскар "найкращий
актор другого плану", фільм "The
Fortune Cookie" – "Щасливе
печиво", 1966; номінувався ("найкращий актор"), "Хлопчики сонячного
сяйва", 1975 роки.
Американське життя майбутнього
володаря глядацьких симпатій починалося типово для заокеанських
емігрантів: юний Вальтер торгував безалкогольними напоями, а у
вільний час грав епізодичні ролі в Єврейському театрі (50 центів за
кожну появу на сцені). До того ж батько (колишній дрібний київський
торговець) залишив сім'ю, коли хлопцеві було всього 3 роки. Після
закінчення середньої школи Вальтер працював лісником у Монтані,
інструктором з гімнастики та тренером з боксу для поліцейських.
Під час ІІ-ї Світової війни
В.Меттау служив в авіації радіошифрувальником на важких
бомбардувальниках і повернувся додому у званні сержанта з бойовими
нагородами.
Театр не був забутий і Вальтер
дебютував 1948 року на сцені як актор. Через деякий час на його
рахунку були десятки ролей у театрі, на телебаченні та в кіно. Не за
його бажанням В.Меттау закріпив за собою амплуа "негативний герой".
1955 року він знявся у фільмі "Кентукіанець". Потім були стрічки "Більше,
ніж життя", "Обличчя в натовпі", "Самотні – хоробрі", "Надійний". У
"Цибульній голові", "Шараді", "Прощай, Чарлі" В.Меттау створив
цікаві комедійні ролі. Не цурався він і зйомок у численних
телесеріалах.
Після "Оскара" В.Меттау зіграв
головні ролі у фільмах "Дивна пара" (1968), "Привіт, Доллі!" (1969).
За участь у зйомках в стрічках "Kotch"
(1971), "Хлопчики сонячного сяйва" (1975) був номінований на Оскара.
Вальтер Меттау прожив довге творче
життя, упродовж якого переконував і колег, і глядачів, що кіно було
його єдиною й незрадливою любов'ю. Похований він на Меморіальному
кладовищі, де знайшли останній притулок зірки світового кіно Мерилін
Монро, Трумен Капоте, Наталі Вуд, Донна Рід...
Батько В.Меттау – киянин.
|
