|
|
 МЕЧНИКОВ
Ілля
(15.05 1845, Іванівка, Харківщина –
15.07 1916, Париж (Франція)
Біолог (Франція). Нобелівська
премія в галузі фізіології та медицини за праці з теорії імунітету
(1908).
Навчався в Харківському
університеті.
Свідоме життя І.Мечникова, як і
багатьох талановитих людей, розпочиналося незвичайно. 1862 року,
закінчивши з золотою медаллю Харківський ліцей, юнак вирушив у
Німеччину до Вюрцбурзького університету. Проте він прибув на
навчання зарано: до початку занять було ще шість тижнів. Перебування
в незнайомому місті без знання німецької мови опустило романтика на
грішну землю й він твердо вирішує повернутися додому й навчатися в
Харкові. Із невдалих закордонних мандрів майбутній нобелівський
лауреат привіз працю Ч.Дарвіна "Походження видів шляхом природного
відбору". Опрацювавши цю фундаментальну працю англійського
природознавця І.Мечников став переконаним прихильником дарвінівської
теорії еволюції.
Чотирирічний університетський курс
природознавчого відділення фізико-математичного факультету
допитливий і наполегливий юнак закінчив за 2 роки. Майбутній
основоположник еволюційної ембріології, творець порівняльної
патології запалення та фагоцитарної теорії імунітету після
університетських студій за сприяння М.Пирогова одержав закордонне
відрядження. Три роки він займався вивченням ембріології
безхребетних у різних частинах Європи: спочатку на острові
Гельголанд у Північному морі, потім в лабораторії Р.Лейкарта в
Гісені поблизу Франкфурта й, нарешті, в Неополі, де І.Мечников
співпрацював з співвітчизником О.Ковалевським. Молоді дослідники за
свою спільну наукову працю одержали премію К.Е.фон Баєра.
Повернувшись до Росії, І.Мечников
захистив магістерську (1867) та докторську (1868) дисертації в
Петербурзькому університеті, де став викладати зоологію та
порівняльну анатомію.
І.Мечников був універсальним
дослідником: він вивчав зоологію, мікробіологію, геронтологію,
ентомологію, ембріологію. 40 років його життя пов'язані з Україною,
зокрема, у 1870-82 роках він був професором Новоросійського (Одеського)
університету, який сьогодні носить його ім'я. Переїзд з столиці
самодержавної Росії до Одеси вчений пояснював так: "Мені пощастило
одержати місце доцента на кафедрі зоології в Петербурзькому
університеті і я сподівався залишитися там. На жаль, умови для праці
виявилися абсолютно несприятливими. На кафедрі не було лабораторії,
так що працювати доводилось в жахливо холодних приміщеннях взимку,
фактично між двома шафами зоологічного музею". До того ж вчений не
був байдужим до політичного життя Росії. Назнак протесту проти
реакційної політики царату в галузі освіти, яку підтримувала
реакційна професура, І.Мечников подав у відставку й заснував в Одесі
приватну лабораторію, а 1886 року разом з М.Гамалією першу в Росії
(і другу у світі) бактеріологічну станцію для боротьби з
інфекційними захворюваннями. Проте це не могло зупинити опонентів
вченого (особливо одеську пресу, яка дорікала йому за відсутність
медичної освіти) й І.Мечников 1887 року назавжди покидає Росію,
переїздить до Парижа, де йому була надана лабораторія в створеному
Л.Пастером інституті ("тихий притулок для наукової праці"). З 1905
року І.Мечников – заступник директора цього інституту (пізніше він
очолив Пастерівський інститут (до своєї смерті в 1916 році). До речі,
1913 року вченому запропонували посаду директора Інституту
експериментальної медицини в Петербурзі, але він категорично
відмовився.
І.Мечников мав дуже широке коло
наукових інтересів. Крім вище названого, значне місце в працях
Нобелівського лауреата посідали питання старіння. Вчений був
переконаний, що передчасна старість людини наступає внаслідок
самоотруєння організму мікробами та іншими отрутами. І.Мечников
запропонував різні профілактичні та гігієнічні засоби боротьби з
цими негативними явищами (зокрема, вживання значної кількості
кисломолочних продуктів). Між іншим, з його іменем пов'язана
розробка й впровадження у виробництво технології виготовлення кефіру.
І.Мечников був у дружніх стосунках
з визначними людьми своєї доби. Лев Толстой, захоплений генієм
І.Мечникова зауважив: "Він вірить в науку, як у святе письмо".
Серед численних нагород та відзнак
І.Мечникова: медаль Коплі Лондонського королівського товариства,
ступінь почесного доктора Кембриджського університету. Він – член
Французької академії медицини та Шведського медичного товариства.
Урна з прахом вченого за його
заповітом зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту в
Парижі.
|
