|
 МІКЛУХО-МАКЛАЙ
Микола
(17.07 1846, Новгородська губернія,
Росія – 14.04 1888, Санкт-Петербург, Росія).
Природознавець, мандрівник (Росія).
Класик світової антропології та
етнографії. Першим описав папуасів як визначений антропологічний тип.
Навчався в Петербурзькому,
Гейдельберзькому університетах. Вивчав медицину в Лейпцігу та Йєні.
В еміграцію потрапив внаслідок
участі у студентських політичних зібраннях й позбавлення за це
російським урядом права вчитися у вищих навчальних закладах Росії. У
Німеччині привернув до себе увагу дослідника-натураліста Ернста
Геккеля – послідовника Ч.Дарвіна, який запросив М.Міклухо-Маклая у
наукову подорож: Мадейра - Тенеріфі - Гран - Канарія - Ланцерот -
Марокко - Гібралтар - Іспанія - Париж.
Досліджував природу Єгипту,
Марокко, Чорноморського побережжя, європейських країн. Ознайомившись
з науковою працею Отто Фінша "Нова Гвінея", вчений вирішив
присвятити себе вивченню життя народів, яких мало торкнулася
цивілізація, що відкриває виняткові можливості для антропологічних
та етнографічних досліджень. Поселившись у малообжитих краях, вчений
пізнавав життя корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії
та Океанії (1870-80). Найтриваліший час він перебував серед папуасів
північно-східного берега Нової Гвінеї. Захисник колоніальних народів.
Автор понад 160 наукових праць, двох томів спогадів. Ім'ям вченого
названо Інститут етнографії АН СРСР, частину Нової Гвінеї (берег
Міклухо-Маклая).
Походив з давнього козацького роду
з Чернігівщини (Стародубщина).
|
